Увага, ртуть!
Ртуть завдяки своїм дивовижним властивостям посідає особливе місце серед інших металів, широко використовується і застосовується в науці, техніці і багатьох інших областях, хоча відноситься до отруйних речовин першого класу небезпеки. Особливо шкідливі її пари. За санітарно-гігієнічними нормами, граничний безпечний вміст ртуті в повітрі складає 0,017 міліграм в одному куб.м. повітря, а тільки в одному медичному термометрі міститься близько 3 гр.
До отруєння може призвести навіть короткочасний контакт із ртуттю. Небезпека її полягає в тому, що вона з часом не виводиться з організму, а накопичується, тобто відбудвається хронічне отруєння. Симптоми гострого отруєння виявляються вже через 8-24 години: з’являються металевий присмак в роті, нудота, блювання, підвищення температури. Ознаками отруєння є також втома, відсутність апетиту, безсоння, нежить, діарея, сльозотеча, подразнення шкіри, у ряді випадків виникають провали пам'яті і мускульний тремор. У важких випадках спостерігається різка втрата ваги, порушення діяльності головного мозку, нирок, легенів, імунної системи, у дітей - відсталість в розумовому розвитку.
Обов’язком всіх дорослих є усвідомлення тієї небезпеки, яку являє собою ртуть. Головне - довести до дітей суть небезпеки і послідовність дій при виявленні блискучих кульок, що спокушають погратися з ними. А послідовність дій проста: не контактувати зі ртуттю самому і уберегти від контакту інших дітей, повідомити про знайдену ртуть дорослим.
У разі витоку ртуті в будинку (наприклад, розбився термометр) дітям у жодному випадку не можна намагатися збирати ртуть самостійно. Треба повідомити дорослих, а до їх приходу закрити кімнату, де знаходиться ртуть і не входити до неї.
Дорослим для збору ртуті не слід використовувати пилосос, а також велику щітку або віник, бо кульки перетворяться на пил, який дуже важко зібрати. У жодному випадку не можна викидати ртуть в унітаз - вона важча за воду та осідає на трубах каналізації. Необхідно відкрити вікна, захистити органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою. Якщо підсвітити бічним світлом ліхтарика або настільної лампи, ртуть буде добре видна. Слід приготувати скляну судину з міцним розчином марганцю. Працювати слід в гумових рукавичках, уникаючи контакту ртуті зі шкірою. Перш за все, треба прибрати в судину осколки із залишками ртуті. Потім повільними плавними рухами слід перемістити кульки ртуті на лист паперу за допомогою картону або совка з гумовим кінчиком і скинути їх в судину з водою. Для збору дрібних частинок можна використовувати гумову грушу або клейку стрічку (скотч). З щілин дрібні ртутні кульки легко вимітаються вологим ватяним тампоном разом з піском, яким необхідно їх посипати. Після видалення видимих частинок поверхню рекомендується рясно обробити розчином марганцівки або вимити мильно- содовим розчином. Бажано не заходити в цю кімнату протягом доби, а потім ретельно вимити підлогу водою.
Якщо приміщення заражене значною кількістю ртуті (більше, ніж міститься в одному термометрі), слід негайно повідомити про подію за телефоном служби порятунку 101, вивести з приміщення людей, захистити органи дихання вологою марлевою пов'язкою, ізолювати приміщення. Треба відкрити вікна, якщо є кондиціонер, охолодити приміщення. Наступний процес усунення великої кількості ртуті і називають демеркурізація, і займаються цим лише фахівці. Демеркуризація потребує великих грошових витрат. Але все ж таки найголовніше - зберегти життя і здоров'я людей.
Будьте уважними й обережними в поводженні з побутовими приладами, навіть з такими звичайними та доступними, як медичний термометр.
Оксана Чегринець,
майстер ВН курсів ЦО м. Луганська
