Виступ Міністра МНС на засіданні Ради регіонів
Вельмишановний пане Президенте!
Шановні учасники засідання!
У темі наради виділю два ключових слова: «заходи» та «запобігання». Тобто підсумком нашої дискусії має стати спільне розуміння того, що треба робити, щоб не допустити надзвичайних ситуацій і людських втрат.
Деякі висновки з подій останніх трьох тижнів.
Насамперед відзначу, що в країні не сталося жодної надзвичайної ситуації природного характеру з людськими жертвами. Ніхто не загинув у заторах, у горах і на туристичних маршрутах.
Водночас від холодів померло більше 100 людей, з них у лікарнях - 20. Це дуже великі втрати. На моє переконання, необхідно точно встановити причини кожного летального випадку. Треба відділити медичну складову від соціальної.
Однак вже сьогодні маю підстави стверджувати, що більшість смертей можна було відвернути. Холодна зима забрала життя, переважно, бездомних, літніх і самотніх людей. Отже, ці люди залишалися наодинці у важкому становищі.
Тобто необхідно покращити роботу місцевих органів влади, соціальних служб, міліцейських підрозділів громадської безпеки.
Людських втрат і матеріальних збитків внаслідок суворої зими могло бути більше. Щоб цього не сталося, щодня по мірі зниження температур по країні встановлювалися пункти обігріву людей. Зараз їх понад 3,5 тисячі, працюють цілодобово.
У цих пунктах допомогу надано більше, ніж двом сотням тисяч людей. Для багатьох це були не просто їжа, гарячий чай і теплі речі, а єдиний спосіб врятуватися від загибелі.
Мій висновок об’єктивний: розгортання мережі пунктів обігріву стало одним із дієвих засобів запобігання людським жертвам. Ця практика себе цілковито виправдала. Вона має стати обов’язковою до застосування.
Ще одним запобіжним засобом стало урядове доручення сформувати 550 аварійно-рятувальних бригад і спеціальні потяги. Таку роботу почали проводити.
Але юридично рішення уряду не оформлено. На щастя, потреби у цих бригадах не виникло.
Однак такий ресурс слід мобілізувати не тільки на випадок аномальних морозів, а й у інших ситуаціях, які загрожують масштабними катастрофами.
Одержаний досвід взаємодії центральних і місцевих органів влади варто узагальнити. На мою думку, такий підхід має стати робочим елементом усього державного механізму у критичній обстановці.
Чергову нагоду перевірити взаємодію по лінії Центр-регіони дає підготовка до весняної повені і паводків.
Наші моделі показують помірний характер близького водопілля. Незважаючи на це, на вісьмох основних водних басейнах вже сформовано міжвідомче угруповання сил у 40 тис. людей і 3,5 тис. одиниць техніки.
Держагентство водних ресурсів контролює передповеневу обстановку у всіх річкових басейнах. Ведеться співпраця з сусідніми країнами. Посилену увагу приділено Дунаю, оскільки накопичилися значні обсяги снігу та великий льодостав.
Центральним і місцевим органам влади пропоную конкретні кроки.
Перше. До закінчення холодів продовжити реалізацію скоординованих заходів із підтримання безаварійної роботи систем життєзабезпечення, допомоги людям.
Друге. Забезпечити безпечний пропуск льодоходу та весняної повені. Особливу увагу звернути на запобігання підтопленню населених пунктів, захист мостів, безаварійну роботу гідроспоруд на Дніпровському і Дністровському каскадах водосховищ, малих річках.
Третє. Провести у квітні-травні підготовчі заходи для запобігання масштабним пожежам в екосистемах. Забезпечити надійний захист від вогню населених пунктів і промислових об’єктів, розташованих у лісових масивах.
Четверте. Створити достатні фінансові та матеріальні резерви для оперативного реагування на можливі надзвичайні ситуації.
Шановні учасники засідання!
Аналіз статистики надзвичайних ситуацій у світі за останні два десятиліття свідчить, що кількість інцидентів зростає. Ростуть і збитки. Україна за рядом негативних факторів теж вписується в цей тренд.
Минулого року завдяки активним запобіжним заходам, залученню всіх сил і ресурсів держави нам вдалося різко скоротити кількість надзвичайних ситуацій. Значно зменшилися людські втрати. Робиться все можливе для збереження цієї позитивної тенденції. Дай Боже, щоб так і було.
Проте зберігаються і негативні очікування. Тому запобігання надзвичайним ситуаціям і далі має залишатися одним із пріоритетних завдань органів влади. Виділю 5 його складових.
Перше – це прогноз. У нас поки вистачає ресурсів для завчасного і повного інформування зацікавлених споживачів про стан і розвиток загрозливих явищ природного і техногенного характеру.
Друге – план дій. За дорученням Президента урядом розроблено і направлено у Верховну Раду проект Закону «Про загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
Цей акт повинен стати головним керівництвом до дій для всіх органів влади на випадок природних чи техногенних інцидентів усіх рівнів.
Також МНС у грудні минулого року внесло на розгляд уряду проект Кодексу цивільного захисту. У підсумку має бути створена єдина державна система цивільного захисту, якої нині в остаточному вигляді немає.
Верховна Рада у першому читанні схвалила закон про систему екстреного виклику за номером «112». Цей проект є ключовим елементом безпеки людини і суспільства. Він наближає Україну до європейських стандартів безпечного життя.
Законопроект про систему 112 повністю готовий до другого читання, його цілком підтримує профільний комітет парламенту. Однак керівництво Ради блокує внесення проекту закону для другого читання. Це ставить під загрозу введення першої черги системи 112 до початку європейської першості з футболу.
У Державному бюджеті на систему 112 передбачено 452 млн. гривень. Однак до сьогодні Кабмін не затвердив порядок розподілу цих коштів, хоча з відповідними міністерствами його повністю узгоджено.
Мені не зрозумілі причини саботування системи 112 на рівні парламенту і уряду. Зате ясно одне: це не державницька позиція.
Третя складова запобігання надзвичайним ситуаціям – це активність і безперервність дій. Змушений констатувати, що увага окремих міністерств, місцевої влади до проблематики надзвичайних ситуацій настає постфактум. Інколи ліквідація наслідків фактично згортається. Забувається, що кожний «незакритий» інцидент здатний породити наступний.
Четверте – це взаємодія і координація. Запобігання і ліквідація надзвичайної ситуації є комплексною справою. Вважаю, що настав час запровадити посадову відповідальність за якість виконання законів, директив Президента і урядових рішень у цій сфері. Інакше у критичних ситуаціях постійно будуть виникати «слабкі ланки».
П’ята і дуже важлива складова – це ресурс. Мова йде не лише про бюджет МНС, який, до речі, вдвічі менший за необхідний. І не лише про технічне переоснащення рятувальних сил, оскільки нарощувати їх ефективність за рахунок людського фактора вже неможливо.
Крім цього, маю на увазі сукупний потенціал, який в державі є, але про який багато керівників навіть не знають.
Тому пропоную центральним і місцевим органам влади провести ретельний внутрішній аудит сил і засобів, які застосовуються чи можуть бути використані для запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків. Потрібно привести цей ресурс до стану готовності.
Це підвищить ефективність дій влади у кризовій ситуації. А значить, на випадок лиха будуть збережені матеріальні цінності і врятовано найвищу цінність – людське життя.
Дякую за увагу!
