Виконали свій обов’язок на совість
Чорнобильська катастрофа стала серйозним випробуванням в історії розвитку протипожежної служби нашої країни. Першими, хто прийняв на себе удар стихії, були працівники пожежної охорони. Навічно в пам'яті народній залишаться їх імена. Що б не казали зараз про аварію на ЧАЕС, та внесок людей у ліквідацію її наслідків неоціненний. Комусь ці думки приходять лише зрідка, комусь по асоціації з чимось побаченим або почутим, а для когось стають причиною уважного погляду в минуле. Вся справа в тому, що є люди, які опинилися на крок ближче інших до цієї трагедії. Один з них - Кулаков Юрій Борисович - учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, викладач навчально-методичного центра м. Луганська.
У переддень Дня ліквідатора ми попросили Юрія Кулакова згадати й розповісти, як це було... За його плечима - довгі роки роботи в пожежній охороні. Він був у числі тих, кого в 1986 році відрядили в м. Чорнобиль.
- У зведений загін пожежних обирали найкращих, і я потрапив у їхнє число. У Чорнобилі ми займалися профілактичною роботою. Я був старшим зміни групи, а зі мною ще 10 чоловік. Усі хлопці, не шкодуючи сил і здоров'я, проводили пожежно-технічне обстеження станції.
- Хотілося б почути про те, в який побут Ви занурилися?
- У Чорнобилі нас розмістили в приміщенні профтехучилища. Нам доводилося постійно поливати підлогу водою, від чого ковдри були вологими. Не можна було допускати, щоб підлога була сухою, інакше підніметься пил, і від його вдихання могли розвинутися онкологічні захворювання.
- Що для Вас означає Чорнобиль?
- Це війна з невидимим ворогом, це неконтрольований атом. Напевно, ми найосвіченіша країна в радіаційному плані. З 1986 року в нашому лексиконі з'явилися слова, до того відомі лише вузькому колу фахівців: «радіація», «ліквідатор», «зона відчуження» тощо. Зараз нікому не потрібно пояснювати, що вони означають, навіть дітям. Чорнобиль постійно нагадує про себе численними проблемами в різних сферах суспільства, в долях мільйонів людей, у житті кожного з нас. Усі ми так чи інакше живемо на цій постраждалій землі. І щороку, віддаляючись від трагічної дати, ми, заклопотані буденними справами, ще по-справжньому не усвідомили, що ці клопоти - щастя, якого могло й не бути.
- Що б Ви побажали Вашим колегам-ліквідаторам?
- За ті дні, що ми провели в Чорнобилі, всі хлопці стали для мене рідними. І навіть зараз, через 25 років, я хочу ще раз сказати їм спасибі за самовіддану працю, за те взаєморозуміння, що між нами було. Зараз у кожного з нас за плечима по 10-15 діагнозів, та хтось повинен був виконати роботу, від якої залежало майбутнє наших дітей і онуків. І ми, я вважаю, виконали свій обов’язок на совість. Від усієї душі вітаю тих, кого доля щодня випробовує на міцність і професіоналізм! Безстрашність, товариська допомога, самопожертва і співчуття чужій біді - це сутність роботи в пожежній охороні. Зі святом вас - з Днем ліквідатора!
Центр пропаганди
ГУ МНС України
в Луганській області
